вівторок, 31 травня 2016 р.

Українська народна казка "Пан Коцький"

Був собі кіт, жив у хазяїна, та такий старий став, що вже й мишей не здужав ловити. І став його хазяїн проганяти, іди, каже, куди знаєш, на що ти мені здався, такий старий та нікчемний!
Подався кіт до лісу, іде та й журиться, що вже йому, мабуть, пропадати доведеться; коли назустріч лисичка біжить. Побачила кота, та й каже:
— Скільки в лісі живу, а такого звіря не бачила. Хто ти єсть?
— Я пан Коцький! відказує кіт.
— Який же ти пан Коцький? питає лисиця.
— Я найстрашніший звір у лісі, кого схочу, того й роздеру! каже кіт.
— Ну, то одружися зо мною, в мене гарна хата і хазяйство є.
Погодився кіт та й пішов до лисички жити. Живуть вони тиждень і другий. Кіт з нори не вилазить, лисичка, що вполює, в нору йому їсти носить, а з ким в лісі зустрінеться, всім розказує, що вона одружилася з паном Коцьким.

А то такий страшний звір, що й розказати не можна. А далі скликала звірів та й каже:
— Приказує вам пан Коцький, щоб на завтра вола йому вполювали, а як не вполюєте — побачите, що вам буде!
Пішла лисичка, а звірі між собою радяться, що його робить? Хто його знає, що за звір т'ой пан Коцький? Може й справді страшний такий, щоб не вскочити в халепу! І вирішили вола йому вполювати, але вовк, ведмідь і кабан заховаються десь близько та й подивляться, який із себе той пан Коцький.
На другий день в обід сповістили звірі лисицю, що вже віл лежить в лісі на галявині, щоб пан Коцький пішов м’яса їсти, А тим часом — вовк у кущі заховався. Кабан — в купу листя
зарився, а ведмідь на дерево виліз та так дожидають, коли вже лисиця з паном Коцьким прийде, щоб на нього подивитись.
Коли йдуть — лисиця і кіт — до того вола м’яса їсти. Кіт як побачив таку купу м’яса, вискочив на вола, та й почав кігтями шкуру дерти та кричати:
— Марваввв! Маррваввв!
— Дивись ти! дивуються звірі: — Таке мале, а йому стільки м’яса мало! Мабуть
він і справді страшний!
А тут кабана та вкусив за хвоста комар. Як смикнеться кабан під листям, листя й зашаруділо. Кіт думав, що то миша, та як скочить на те листя, так кігті в кабана і вгородив. Злякався кабан, як закувікає! Вискочив з листя та тікати! А кіт з переляку на дуба, та саме туди влучив, де ведмідь сидів. Той думав, що це кіт по нього лізе, та як гепне з дуба, та прямо на вовка, а вовк як вихопиться з кущів та як дременуть обоє! Бігли, бігли, мало їм дух не виперло, тоді стали та й кажуть:
— Ну, ну! даром, що малий, а такого страшного звіря ще в лісі не бувало. Треба йому щодня м’ясо носити, а то й нас пороздирає.
А кіт довго ще на дубі з переляку сидів, насилу його лисичка звідти докликалась.

0 коментарі :

Дописати коментар