четвер, 2 червня 2016 р.

Українська народна казка "Правда і кривда"

Були собі два брати. Старший багатий був, і всієї родини тільки жінку мав, а менший брат був бідний,і мав купу дітей. Раз брати засперечались, як- краще на світі жити — правдою чи кривдою. І каже старший:
— Ходім питати подорожніх; як з перших трьох, що їх зустрінемо, хоч один скаже, що правдою краще жить, то ти виграв; а як усі три скажуть, що кривдою краще, то я виграв. Тільки як я виграю, то очі тобі виколю. Чи
згода?

— Згода, каже менший брат, — бо я знаю, що всі скажуть, що правдою краще жить.
Пішли вони на шлях, стали подорожніх дожидати. Коли йде
селянин. Вони його й питають:
— Скажіть нам, чоловіче добрий, як краще на світі жити — правдою чи кривдою?
— Певно, що кривдою, каже селянин:
— Хіба ж тепер правдою проживеш?
— Це мій! каже старший брат. Трохи згодом іде дорогою купець. Спинили його брати, питають, як краще жити — правдою, чи кривдою?
— Звичайно, кривдою! каже купець: — якби я правдою жив, давно б уже зруйнувалась моя торгівля і розвіялось багатство!
— І другий мій! каже старший брат.
Чекають вони на третього подорожнього. Коли їде священик. Радіє менший брат!
— Хто-хто, а священик певно скаже, що правдою краще жити. Підійшли вони, вклонились панотцю і просять розрішити їхню суперечку: чи правдою краще на світі жить, чи кривдою?
— Як по щирості признатись то кривдою вигідніше, каже священик. — І третій мій! каже старший брат. — а тепер, каже до меншого, — я тобі очі виколю. —
— Як виколеш?! жахнувся менший: а як же я без очей дітям на хліб зароблятиму?!
— А що мені до твоїх дітей? Ти програв, плати, як умовились. Та й виколов братові обидва ока і покинув його на шляху.
Плаче бідолаха слізьми і кров'ю; від жалю і болю на шляху заточується; куди йти не знає. Пошкандибав кудись навмання та й приблудився до лісу. Спотикається між деревами, прислухається, чи не ночує де води, бо його спрага мучила. Заліз у якісь кущі не міг з них виплутатися та там і заснув.
А ті кущі під громовинним дубом росли і до того дубу чорти на раду по ночах зліталися. Злетілися вони й цієї ночі і такий крик підняли, що бідний сліпець прокинувся. Слухає він, а один чорт і каже:
— От я сьогодні зробив: підбив багатого брата, щоб бідному очі виколов! А другий йому
заперечує:
— Дивись, розхвастався! Як утрапить сліпий брат до нашого дуба та знайде під корінням джерело, то джерельною водою очі промиє і знову видющий стане. От я так справді за робив!
Наслав на царівну 700 чортенят!
— Не хвалися й ти! гукають на пього інші чорти: — бо як хто заробить за рік копійку та в воді її обмиє і дасть ту воду царівні пить, то всі чортенята з неї повискакують!
Тут чорти засперечалися і такий галас зчинили, що бідний сліпець у кущах чуть не оглух. Коли це півень як заспіває:
— Ку-ку-рі-ку-у-у! — вони й пішли під землю.
Як усе стихло, перехристився сліпий брат та й став громовинного дуба і під ним джерела шукати. Швидко зпайшов, промив очі та й став видющий. Тоді й думає: треба ж і царівну
визволити! І пішов у світ найматися.
Спочатку ніхто його на роботу не брав. Як спитають, якої плати хоче, а він і каже: — копійку за рік! то колений думає,що то дурень, та й обминає його. Аж нарешті потрапив до дуже скупого купця і той найняв його за копійку на рік. Цілий рік менший брат тяжко працював, а як прийшлося до плати — не дав купець заробленої копійки, сказав ще рік працювати.
Відробив бідний брат і другий рік, а купець знов платити не хоче, каже ще рік працювати. Та як уже й третій рік минув, совісно стало купцеві; і віддав він своєму наймитові тяжко зароблену копійку. Той подякував і пішов.
Приходить він до царя і чує, що царівна дуже слаба. Кілька разів па день нападають її корчі і вона так змучилась, що певно швидко й помре. Бідний брат і каже:
— Пустіть мене до царівни, я її вилікую.
Женуть його з двору, думають, пройдисвіт якийсь, а він все проситься:
— Я вилікую царівну. А як не зможу, то голову мені відрубаєте.
— І нарешті цар сказав пустити його.
Взяв він кухлик з водою, обмив свою копійку і дав ту воду царівні пити, а слугам сказав відчинити вікно. Як випила царівна тієї води, як напали її корчі! А з рота все клубки якісь викочуються та через вікно вискакують. Став бідний браг ті клубки рахувати. Як нарахував 700 — встала, царівна та давай йому дякувати! І батько її прибіг, очам своїм не вірить і теж бідному братові дякує.
Нагородив його цар: цілий віз з грішми йому дав і додому відправив. А дома жінка й діти вже і не сподівались батька побачити, думали, десь загинув. То ж тепер радості було!
А багатий брат почув, що бідний вернувся і видющий і з грішми та й прибіг питатися, як це сталося. Бідний розказав все по щирості і навіть стежку до громовннного дуба показав. Багатий і поліз на ніч у ті кущі, щоб і собі чортів підслухати.
А ті як злетілись, та як почали кричати, сваритись, одному дорікати:
— Хто бідному братові джерельну воду показав? Він знову видющий став!
— А хто навчив його копійку заробити?! Він з царівни чортенят вигнав!
Почали вже й битися між собою і раптом один каже:
— А може хто підслухав нас? Ану, пошукаймо в кущах!
Кинулися чорти шукати — та зараз багатого брата з кущів і витягли. І як він не просився, розірвали його на дрібні шматки. А бідний брат і досі по правді живе.

0 коментарі :

Дописати коментар